Лудоманія – замовчувана залежність

Лудоманія

У кожному, навіть найменшому містечку, стоїть принаймні один гральний автомат. У обласному центрі їх – понад тисячу двісті – (зазвичай там, де найбільше скупчення людей) їх навіть більше, ніж продуктових магазинів, і вже точно більше, ніж аптек.

Залежні від азарту люди просиджують у тих залах цілі дні, а то й доби. Крім залежності, у них знижуються моральні бар’єри – багато хворих визнають, що вони з легкістю можуть скоїти злочин, якщо отримають за нього гроші. Цікавий факт: у жодному гральному залі ви не знайдете вікон – це для того, аби гравці не могли помічати зміни пори дня. А в ігрових клубах Лас-Вегаса немає навіть годинника. Кожна деталь цих тенет ретельно продумана, і психологічний аспект тут займає чи не найперше місце.Проблема лудоманії (психотерапевтичний термін для означення залежності від азартних ігор) розвинулася до неймовірних розмірів, але серед пересічних громадян мало таких, хто про це чув. Навіть медичного шифру в записах наркологічних центрів для статистики цієї хвороби поки-що немає.

Лудоманія (гральна залежність, ігроманія ) — пристрасть до азартних ігор, хвороба, заключна стадія якої — затьмарення свідомості та божевілля. МКБ-10 має код F63.0.

Довідка з Вікіпедії

Хоча в той же час чума з неймовірною швидкістю розповсюджується на все нові та нові верстви населення. Наприклад, якщо колись гра в рулетку та покер вважалася привілеєм багатих і бандитів, то тепер у їхні різновиди грають і школярі, і пенсіонери, і студенти, і молоді підприємці, і робочі, і навіть середнього віку жінки.

Нещодавно відбувся круглий стіл на тему «Лудоманія – замовчувана залежність» у ресторані «Тернопіль», який провела громадська організація «Відповідь», де спеціалісти – головний лікар обласного комунального наркологічного центру, кандидат медичних наук Юрій Шугалей, практикуючий психолог Василь Цьомко, юрист і керівник ГО «Відповідь» Іван Мудрий, отець Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, доктор наук Віталій Козак, особистий секретар Архієпископа Православної Церкви Київського патріархату отця Іова (Павлишина) та пастор євангельської церкви «Відродження» Богдан Мудрієвський – обговорили актуальні питання, пов’язані з нововиявленою хворобою. У залі також були присутні журналісти.

– За допомогою енцефалограми дослідники встановили, що в лудомана відбуваються такі зміни в мозку, як у хворого на епілепсію, – стверджує Юрій Степанович Шугалей. – Ігроманія – важковиліковна хвороба, яка за симптоматикою мало відрізняється від інших адикцій, проте може виявитися навіть небезпечнішою.

– На відміну від людей із нарко- чи алкозалежністю, лудомани часто схожі на цілком нормальних, здорових людей, і їх важко вирізнити з-поміж натовпу, тим паче, що багато із них виглядають досить пристойно, мають хороші роботи, – говорить отець Віталій Козак, – хоча насправді це не так. Вони вважають себе вільними робити, що їм заманеться, але їхня примарна свобода закінчується, коли їхні очі засліплює блиск яскравих мигалок і ілюмінацій, якими обладнані вітрини гральних залів і самі «однорукі бандити».

Юрій Семенович погоджується із отцем і додає:

– Хибною є думка, що під вплив гральних автоматів потрапляють лише молоді, морально нестійкі особи. Лудоманами стають навіть дорослі, сімейні, працюючі люди. І в кожного свої причини. Проте наслідки приблизно однакові. У моїй практиці була історія, коли старший чоловік (поза 60 років) прийшов до мене й попросив якось його вилікувати. Він розповідав, як глибоко впав, і для більшої переконливості розгорнув на столі білу хусточку. Там були золоті зубні коронки. «Це мої, – пояснив він. – І я готовий їх продати». Зовні цей чоловік не скидався на хворого. У нього була непогана посада, родина. І все ж він не міг протистояти такій на перший погляд простій, дитячій «забавці».

– Ось що мене сьогодні особливо вражає, так це черги біля гральних автоматів, – посміхається практикуючий психолог Василь Цьомко. – Люди бачать, як їхні попередники програють свої гроші, і все одно вперто сподіваються на «удачу». Тож уражених цією страшною хворобою стає все більше та більше.

Як на мене, основних причин розвитку епідемії лудоманії є дві: особисте оточення хворого; невнормованість грального бізнесу. Тому, щоби вирішити проблему, потрібно робити комплексні кроки. Хворому – звертатися до експерта, який допоможе розібратися йому з його бідою, визначити причину, а інколи навіть і змінити оточення. А на рівні держави чи принаймні локальної влади вирішити питання із стандартизацією ігрового підприємництва.

Присутнє на заході духовенство з надзвичайною стурбованістю долучилося до обговорення. Незалежно від відмінності їхніх конфесій, отці та пастор були однодумними.

– Лудоманія – це передусім залежність, а кожна залежність – це гріх. Церква ненавидить гріх, але любить людину. Кожен із нас має співчувати та допомагати хворій людині. Ми маємо розуміти, що неміч людська – вона вічна. Але ми покликані боротися. А також розуміти, що будь-яка свобода не може робити людину нещасною. Є дві різні свободи – свобода грішити (не що інше, як рабство гріха) та свобода від гріха. Я переконаний, – каже отець Віталій, – що варто вибирати останню. Що ж до держави – вона повинна забезпечити дотримання вікового цензу; проконтролювати, щоби для гральних закладів були відведені спеціальні місця.

– Свята Матінка-Церква виступає проти грального бізнесу. Адже людей, які до нього прилучаються, засмоктує страшна залежність, яка веде їх у пекло. Ми не можемо не протестувати проти розвитку такого страшного виду бізнесу, – недвозначно маніфестував позицію Православної Церкви Київського патріархату отець.

– Ми зібралися сьогодні, щоби використати владу, яку маємо, і хоча би щось змінити в нашому суспільстві – говорить пастор Богдан Мудрієвський. – Ми не можемо змінити оточення усіх хворих, проте ми можемо вплинути на ситуацію в місті.

Адже масовість і доступність ігрового бізнесу провокує людей грати, ґвалтує їхню свідомість. Тому ГО «Відповідь» написала відкритого листа із підписами глав усіх конфесій, якого передала мерові та голові облдержадміністрації, а також керівникам усіх партій та фракцій, які присутні в міській та обласній радах, про необхідність вжити радикальних заходів стосовно гральних автоматів у нашому місті. Сподіваюся, громадськість міста долучиться до нас, і ми переможемо.

Обговоривши моральний бік проблеми, учасники повернулися до юриста, який зачитав вражаючу статистику, у якій йшлося, що навіть «найчистіший» автомат приносить своєму власнику понад 800 доларів у місяць, що дає йому змогу ставити новий навіть у тому випадку, якщо попередній демонтують. Але він упевнено додав:

– Українська юридична практика поки не знає випадків, коли би залежний від гральних автоматів судився із їхніми власниками, вимагаючи відшкодування за моральну шкоду, наприклад. Але якби знайшлися такі сміливці, я переконаний, знайшлися би і юристи, готові відстояти їхні права в суді.

Надія Гербіш