SOS! «Ой біда, ой біда, що горілка — не вода»

Оскільки наш народ співає не тільки в радощах, а й у горі, то нині маємо ще одну нагоду заспівати. Про неї — чистеньку, прозору, як сльозу, що червонить ніс і чорнить репутацію. Про горілку, чий день народження світ відзначатиме завтра. Адже саме 31 січня 1865 року Дмитро Менделєєв захистив докторську дисертацію «Про з’єднання спирту з водою». У своїй роботі вчений досліджував водно-спиртові розчини за умов різних температур і концентрацій. Про вплив спирту з водою на людину чи будь-який живий організм не йшлося, але Менделєєв був мудрим чоловіком, тому не пив узагалі. І, мабуть, у найстрашнішому сні великому вченому не могло привидітися, на що перетворить сорокаградусна його націю через неповних півтора століття.

«Горілочку п’ю, п’ю, бо я її люблю…»

Неофіційний день народження горілки — ще один привід сказати про спиртне все, що думає про нього твереза, небайдужа до долі нації і людства частина суспільства. Однак не поспішаймо картати Менделєєва, бо його праця лише визначила стандарт горілки міцністю в 40 градусів, та й ця думка доволі сумнівна. Першим же виділив етиловий спирт шляхом перегонки, тобто винайшов прототип сучасної горілки, лікар із Персії Ар-Разі в ХІ столітті.

Гнали оковиту ще за часів Київської Русі. З березового соку, з ягід. Пили тоді й так званий мед, що для більшої міцності настоювався роками. Та не лише в Росії чи Україні горілка стала національним напоєм. У Німеччині міцний прозорий напій готують із черешень чи вишень. Шанувальники пива чехи варять свою горілку з додаванням конопель. Навіть в Ізраїлі готують кошерну біленьку з родзинок.

Щоправда, не в усьому світі п’ють. У країнах, де сповідують буддизм, індуїзм, іслам та ще понад 400 релігій, що накладають табу на спиртне, проблем з алкоголем не існує. Тверезі Китай, Японія, Індія, Пакистан, Ірак. У Кувейті, Ірані, Об’єднаних Арабських Еміратах алкоголь прирівнюється до наркотиків, тому його заборонено виробляти, ввозити, продавати. З-поміж європейських країн найтверезішими вважаються Норвегія, Швеція, Ісландія та Фінляндія. Там алкогольні напої продаються тільки в єдиній мережі спеціалізованих супермаркетів. У Швеції один такий магазин на 14 тисяч населення, у Норвегії один на 30 тисяч, у Фінляндії — один на 50 тисяч громадян.

А що нині маємо в Україні? Реклама алкоголю, заборонена у вищезгаданих державах, яскраво і переконливо вривається в наше життя звідусіль. Заборона продавати в магазинах алкоголь у нічну пору в нас не діє. Працюючи над матеріалом, я поцікавилася в кількох тернопільських кафе і ресторанах, чи не стали в них, бува, купувати горілку після 22 години. З’ясувалося, що ні, бо горілчані підпільні «точки» працюють цілодобово. То навіщо платити більше?

«До нашого закладу алкоголіки не ходять, тут усі п’ють культурно, — сказав мені бармен одного з тернопільських ресторанів і авторитетно додав. — Випити можна, а часом і треба, але в міру».

До речі, ось такі переконання поряд із доступністю алкоголю і залежністю, яку він викликає, — три причини того, чому люди п’ють. Про це постійно говорить під час своїх антиалкогольних лекцій відомий російський тверезник професор Володимир Жданов. Він же стверджує, що поняття «культури пиття» підтримують виробники спиртного і питущі, щоби якось виправдати свою згубну пристрасть. «Щоразу, коли ви випиваєте чарку горілки, кухоль пива чи бокал червоного вина, — каже професор, — ви назавжди позбуваєтесь тисяч клітин головного мозку, у вас відмирають тисячі мікрокапілярів…, і щоразу збільшується імовірність того, що дитина, яку ви зачнете, народиться без ніг, із «заячою губою» чи з синдромом Дауна».

Розмови про культурне пиття, за словами В. Жданова, прикривають алкогольний терор і апелюють до людей, котрі ведуть тверезий спосіб життя. Випийте, мовляв, за компанію, зніміть стрес, насолодіться букетом вина… подаруйте товаришу дорогий коньяк, проведіть вихідний із друзями за пивом тощо. Ця ж теорія рекомендує для певного виду спиртного напою певну закуску, вчить, чим і як запивати. А народ тим часом «культурно» спивається. І не загрожує це тільки принциповим тверезникам.

«…А хто ж буде пити, ой як же ж я умру?»

Не пити взагалі радить і заступник головного лікаря Тернопільського обласного наркодиспансеру, кандидат медичних наук Юрій Шугалей, бо залежність засмоктує непомітно. Нині на Тернопільщині, за словами нарколога, зареєстровано понад 13 тисяч хворих на алкоголізм плюс 158 випадків алкогольних психозів. Одна десята алкозалежних — жінки. Понад 9 тисяч — люди віком від 35 до 60 років. Більшість із них мешканці сіл.

Врахуймо, що це офіційна статистика. Насправді кількість хворих на алкоголізм чи не вп’ятеро більша, бо нині не залишилося родини, яка б не стикалася з проблемою пияцтва. Утім, небагато алкозалежних вирішують лікуватися з власної волі. Процедура ж примусового лікування сьогодні неможлива без втручання міліції та рішення суду. Отже, до примусу вдаються одиниці. Багатьох пацієнтів наркодиспансеру привозять родичі. У таких випадках медикам важливо переконати хворих, що життя варте того, аби прожити його на тверезо.

— Люди мають усвідомлювати, що всі спирти — отрута, — каже Юрій Семенович. — Етиловий має найменшу токсичність. А з усіх алкогольних напоїв найнебезпечніші сорокапроцентні, в тому числі горілка. Небезпека пива і слабоалкогольних напоїв полягає у тому, що їх зазвичай вживає молодь. Через те останніми роками й помолодшав алкоголізм. І хоча в деяких наукових працях ідеться про безпечні дози алкоголю, які може собі дозволити здорова доросла людина, з власної практики знаю: вживання спиртного непомітно переростає в залежність, тому пити не можна взагалі. Розмови про корисність алкоголю, його зігріваючу, заспокійливу, навіть протирадіаційну дію — міфи.

Від тотального спивання націю, на думку лікаря, можуть врятувати кілька кроків. По-перше, всілякі заборони й обмеження на виробництво і продаж алкоголю, особливо молоді. Має бути державна монополія на виробництво і торгівлю спиртними напоями. По-друге, пропаганда тверезості повинна бути повсюдною. Люди мають знати, що етиловий спирт не може бути харчовим продуктом. Він безповоротно руйнує тканини головного мозку, розчиняє всі живі клітини. Це, вважає Юрій Семенович, постійно треба доводити на реальних прикладах.

Також на поширення алкоголізму чи не найбільше впливає незайнятість працездатного населення, матеріальне неблагополуччя… Психотравмуючі ситуації провокують перехилити чарку, хоча спиртне проблем не розв’язує, а тільки поглиблює їх. І, звісно, не останнє місце в антиалкогольному русі має відводитися духовності. Духовно багаті люди, котрі вірять у Бога, ходять до церкви не вбиватимуть себе алкоголем. Підтвердження цього — дані наркодиспансерів Західної України, де, порівняно з іншими регіонами, тверезий глузд ще утримує свої позиції. Та чи вистачить його, щоби протистояти алкогольному мору й відродити націю заново?

Алкостатистика

За інформацією ВООЗ, у світі щороку реєструється понад 140 мільйонів хворих, що потребують лікування від алкогольної залежності. Від хвороб, спричинених алкоголем, з року в рік помирає 2,5 мільйони землян. Щороку в Україні пацієнтами наркодиспансерів стають 600-800 тисяч алкозалежних осіб. Через алкоголізм наша країна щороку втрачає понад 40 тисяч люду. Протягом останніх років 25-30 відсотків патологій новонароджених спричинені пияцтвом батьків.

Майже 40 відсотків українських підлітків регулярно випивають. За цим показником наша держава лідирує в світі, як і за кількістю споживання спирту на душу населення в рік — у нас він становить 12 літрів. Спеціалісти ВООЗ стверджують: у країнах, де цей показник перевищує 8 літрів, починається вимирання нації і падіння держави. Вочевидь, Україна вже на межі, бо в нас 10 відсотків питущих людей стають алкоголіками. Вражає сумною статистикою Донеччина — тут реєструється найбільша кількість алкозалежних щороку, і майже тисяча випадків алкогольних психозів.